Поєднання синього та жовтого кольорів для кожного українця не просто наймиліше чи найкраще. Воно гарніше, ніж найкрасивіше небо і безкрайні золоті лани. Воно ширше, ніж 603 628 кв.км. Глибше, ніж найглибша точка Чорного моря. Вище за саму високу точку Карпат і Криму.  

Це про волю, про незалежність, незламність, єдність. Про вдячність кожному солдату, що сьогодні гине боронячи наші землі. Про памʼять про кожного борця за ідентичність України. Про віру у наше спільне незалежне майбутнє.  

Наш прапор – це те, що сьогодні викликає повагу партнерів, друзів України. І наводить жаху на наших ворогів. Жовто-блакитний сьогодні з гордістю вдягають на себе світові лідери та зірки. Це символ сильних людей. Символ великих воїнів. Символ незламних жінок і чоловіків.  

Кольори нашого стяга мають глибоке коріння в історії України, беручи початок ще з часів Київської Русі. На княжих знаменах ці кольори символізували небеса та землі. Під час козацької доби синьо-жовті кольори стали більш популярними. У XVII столітті вони використовувалися на прапорах Війська Запорізького. Жовтий колір символізував золоте колосся пшениці, а синій – небо над Україною. Саме ці кольори передавали ідею єдності землі та неба, праці та свободи.  

У радянські часи використання синьо-жовтого прапора було заборонено, як і всіх інших національних символів України. Однак він залишався символом опору та прагнення до волі в підпільних та емігрантських громадах.  

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року він був офіційно визнаний державним символом. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор як Державний Прапор України. 

Ми живемо у непрості часи, та саме наше покоління прославило український стяг на весь світ! Пращурам точно не було б за нас соромно! 

З Днем Прапора, українці!